Молодий душею Валерій Афонін

Саме 26 квітня щороку на Валерія АФОНІНА завжди напливають спомини й ніби вкотре чоловік переживає емоції 33-річної давнини. Біль не затихає.

А серед документів офіцер запасу, майор у відставці зберігає подяку командира військової частини 45154 за зразкове виконання патріотичного обов’язку перед Батьківщиною під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції. Є також лист подяки тоді ще старшому лейтенанту Валерію Афоніну, який у напруженій обстановці проявив витримку, високу відповідальність, виконуючи службовий обов’язок в екстремальних умовах.

Коли сталася трагедія, Валерій працював у Рівному начальником будівельної дільниці. Трохи пізніше з ротою військових, за яких відповідав як офіцер, ліквідовували наслідки аварії впродовж двох місяців у населених пунктах, де жителів попередньо виселили з забруднених територій. У дозиметристів, які вимірювали радіацію, прилади зашкалювали, але молоді й здорові хлопці на це не звертали уваги. Працювали лопатами, ломами й руками, руйнували старі будівлі, розбирали дахи, ламали шифер і все потім вивозили в могильники. Деякі знесені будівлі закопували на місці. Чистили, вимітали й вишкрібали дороги в Народичах, Малій Рачі, селі Іванків і навіть у сусідній Білорусі (Гомельська область, яка також постраждала).

DSC_3394-к
Фото Василя СОСЮКА.

Голова Сарненського ГО «Союз Чорнобиль» Валерій Нестерук підтвердив, що у чергову річницю Чорнобильської аварії є привід згадати про підтримку від держави, що нині отримують чорнобильці.  Якщо казати про пільги, то трьом категоріям це безкоштовні ліки за рецептами лікарів, першочергове обслуговування в лікувально-профілактичних закладах та аптеках, виплата допомоги з тимчасової недієздатності в розмірі сто відсотків середньої зарплати, незалежно від страхового стажу.

Окрім того, позачергове обов’язкове забезпечення дітей місцями в дошкільних закладах, незалежно від відомчої підзвітності та влаштування до закладів соціального захисту, а також на обслуговування службами соціального захисту вдома, якщо хворий не має близьких родичів, які проживали б із ним.

Повний список пільг, як для всіх, так і для окремих категорій чорнобильців, опублікований на сайті Міністерства соціальної політики України. «А що насправді?» – запитую Валерія Івановича?

– За останні роки змінилося багато. Наприклад, у 2015 році для другої категорії виключили пункт про першочергове щорічне безкоштовне забезпечення санаторно-курортними та путівками на відпочинок.

Аналогічно зробили й для третьої категорії. А вже в листопаді 2017 року Кабінет Міністрів прийняв рішення замість путівок громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, виплачувати грошову компенсацію. Втім, суму компенсацій і в цьому, і в інших подібних випадках визначає Кабмін, сам же пункт про путівки в закон не повернули, про що часто згадують ліквідатори у своїх вимогах. Питання пенсій і їх перегляду – по суті, найчастіша вимога, яку вони озвучують.

Наразі у Верховній Раді є декілька законопроектів, спрямованих на збільшення виплат чорнобильцям. Один із таких за № 4442 розглядали у квітні минулого року, однак відправили на доопрацювання.

Чорнобильці періодично мітингують під Верховною Радою з вимогою підвищити виплати. Фактично боротьба за їх права та соціальний захист триває вже багато років. Частину пільг «оптимізують», частину повертають, частину додають. Процитую міністра соціальної політики Павла Розенка: «Ми не передбачаємо на сьогоднішній день ніяких скорочень чи пільг, або соціального захисту чорнобильців… Навпаки, ми повинні робити все, щоб посилювати їх соціальний захист».

Валерій Афонін на життя-буття не скаржиться. Натомість згадує свою специфічну будівельну дільницю Міністерства промбудматеріалів, якою керував. Будували вогнетривкі скляні, тунельні печі, також ті, які обпалювали вогнетривку цеглу, працювали в Керчі, Лисичанську, Києві, Славуті, Костополі (базальтовий завод). Було дуже цікаво. Курсували всією Україною.

Уже такі роки, розмірковує, коли приходить мудрість через набутий досвід і знання, розуміння того, що сталося, любов і турбота про рідних і близьких. Попри те, що з дружиною офіційно розлучені (життя по різному складається), підтримують хороші дружні стосунки. Разом допомагають дітям, дружина доглядає вже правнука. Донька починала навчання в Чернівецькому медичному інституті, а закінчила – в Санкт-Петербурзі, де проживає й нині. Старший син трагічно загинув, а молодший працює і навчається в аспірантурі, заступник ректора з економічних питань одного з вишів. По роботі буває в Китаї, Франції, Італії, Англії, Швеції, стажування впродовж року проходив в Іспанії, однак, як зізнався батькові, жити хоче тільки вдома, в Україні.

Валерій Георгійович переїхав у батьківську хату на Сарненщину на постійне місце проживання  п’ять років тому. Кращої природи, каже, як у рідному краї, немає ніде. Кожні п’ять років зустрічається з однокласниками (закінчив Сарненську ЗОШ № 4 І-ІІІ ступенів), така зустріч відбудеться й цьогоріч. Ніхто не приходить із порожніми руками. Валерій приносить домашнє виноградне вино, яке виготовляє власноруч із винограду сорту «Ізабелла», що вирощує біля будинку. Загалом без роботи не сидить. Саджає і прищеплює фруктові дерева. Нещодавно в теплиці висадив розсаду помідорів. Коли достигнуть, сам і замаринує їх. Чоловікові подобається працювати на землі. Багатьох однокласників уже немає, говорить із сумом Валерій Георгійович. Сам теж нещодавно переніс операцію. Турбують нестабільний артеріальний тиск, біль у ногах, колінах, але, жартує, лікується трудотерапією. Попри те, що розміняв восьмий десяток, душею він молодий.

Залиште коментар

Станьте першим, хто прокоментує!

Повідомити
avatar

wpDiscuz