Початок життя – її професія

Кажуть, щастя неможливо зважити або виміряти. Проте акушерам це вдається, бо щодня вони першими беруть на руки маленьке щастя та радісно повідомляють батькам: «У вас мила дівчинка!» або ж «Хлопчик чудовий – справжній богатир!».

Мабуть, професія акушерки найперша на землі, оскільки пов’язана з початком життя. Значимість якої важко переоцінити, адже саме від її досвіду, знань і навичок часто залежить життя і здоров’я матері та новонародженого. 5 травня відзначали Міжнародний день акушера, тож журналісти «районки» завітали в Сарненський пологовий будинок, щоб дізнатися про всі труднощі цієї професії.

У приймальному відділенні нас гостинно зустріли його працівниці на чолі зі старшою акушеркою Світланою Барановою, яка дозволила побувати у святая-святих відділення – пологовому залі, де того дня там господарювала акушерка з п’ятдесятилітнім стажем Тамара ВЕРЗУН.

Поки йшли тихими коридорами, Світлана Адамівна розповіла, що із нею трудяться 27 акушерок, 17 із них із вищою категорією, і тільки 5 безпосередньо допомагають жінкам під час пологів: «Професія акушерки дуже важка, проте мої колеги дуже відповідальні й працелюбні, тож задоволена їхньою роботою, жодних нарікань. Загалом наш колектив згуртований і віддається роботі повністю, готові в потрібний момент, так би мовити, підставити плече. Одно слово, мені пощастило працювати з такими прекрасними людьми. Й у цьому переконаєтеся, поспілкувавшись із нашим аксакалом акушерства Тамарою Василівною».

Неочікуваний візит газетярів дещо збентежив Тамару Верзун, проте вона все ж погодилася поділитися сокровенним своєї професії.

– Тамаро Василівно, розкажіть, як поєднали долю з акушерством. Це важка праця?

– Я уродженка Дубровиці. Коли настав час обирати шлях у житті, зацікавила саме ця професія, на мою думку, вона особлива, надзвичайна. Після закінчення Зарічненського медучилища влаштувалася в Дубровиці. Згодом вийшла заміж, відповідно й працевлаштувалася в Сарнах у тодішній «роддом». Пізніше облаштувалися з колегами в нинішньому пологовому будинку й так працюю тут донині. Чи важко? Звичайно, адже під час пологів ти відповідальна і за жінку, і за плід: вчасно виміряти тиск, доповісти лікареві про ситуацію, виконати призначення, емоційно підтримати породіллю. За все це відповідає акушерка. Колись акушерки приймали пологи без лікарів. А вони бували різні, тож постійно аналізувала, чи все зробила правильно, а можливо, треба було спробувати діяти по-іншому. Тобто вчилася, удосконалювалася. Чесно кажучи, хоч уже за плечима 50 літ стажу, тобто чимало бачила й пережила тут, а й досі намагаюся бути пильною, розумію, який біль відчуває жінка, прагну, так би мовити, підтримати, розділити його із нею. Зрештою, якщо до роботи ставитися з душею, жити нею, то вона не така вже й складна, бо даруємо матерям, людям, батькам, бабусям і дідусям велике щастя – народження дитинки.

– Колись ця професія була престижною, а нині?

– Зараз не стільки йдеться про престижність, як про відповідальність. Важливо бути вкрай спокійним, врівноваженим, мати величезне терпіння, виважений підхід, тактику, вчасно й уміло виконати свої обов’язки. Пам’ятати, що в деякій мірі від тебе залежить перебіг пологів. Щоб лікар знав, що в нього надійний помічник.

– Якими якостями треба володіти, щоб опанувати акушерство?

– Насамперед, треба любити свою професію, а вона вимагає акуратності й професійності, відданості роботі сповна. А ще понад усе любити людей, співчувати пацієнткам. Нині молодь поповнює ряди акушерок, але хоче бути задіяна в допологових чи післяпологових  процедурах. Аж ніяк не на пологах. Я їх розумію. От приміром, я спокійно витримую крик жінки, але не сльози. Щойно породілля починає плакати, відчуваю, що ось-ось розплачусь разом із нею. Тоді намагаюся будь-що заспокоїти її, розрадити, обнадіяти, що ще трохи, і все скінчиться, все буде добре. Цей хист можна надбати з роками, а не після медучилища.

– Який маєте рекорд прийнятих пологів за добу?

– 12. Це враховуючи і породіль, яким робили кесарів розтин. Доводилося бігати з одного залу в інший.

– Тобто працювали без перерв?

– Ну так. Але йдучи на зміну, на відпочинок і не розраховуємо. Та й на втому не звертаєш уваги. Розумієш, що в цю мить потрібно поставити крапельницю, чи виміряти тиск, або ж от-от в однієї з жінок народиться дитина й ти маєш бути поруч. Ось так і спливає робочий час.

– Що для Вас значить поява малюка на світ?

– Це радість. Кожна жінка індивідуальна, тому й не буває однакових пологів. Іноді начебто не повинно виникнути проблем, а пологи важкі й тривалі. А інколи налаштовуєшся на легкі й затяжні, а все відбувається швидко й легко. Та в будь-якому випадку поява мелесенької крихітки на світ – щастя й радість як для матері, так і для нас, як знак, що наші зусилля виправдані в цьому янголяті, яке на все приміщення заявляє про себе криком. Це найважливіші моменти.

– За зміну Ви, як зрозуміла, виснажуєтеся як фізично, так і емоційно. Швидко адаптуєтеся вдома?

– Так. Адже сім’я потребує моєї уваги, піклування. Треба приготувати їжу, прибрати, попоратися. Маю двох чудових синів Миколу й Костю, які люблять мене, цінують, допомагають. З ними почуваюся «як за кам’яним муром». Уже три роки, як відійшов у вічність чоловік, тож хлопці намагаються в усьому розрадити, щоб не почувалася самотньою.

– Останнім часом популярна присутність чоловіка на пологах. У цьому справді є потреба?

– Дуже популярна й не тільки в чоловіків, а будь-кого з рідних. І майже всі пологи відбуваються за їх участі. Це нам не заважає, навпаки, подеколи допомагає. Це свого роду психоемоційна підтримка породіллі. Чоловіки не просто сидять і дивляться, а роблять масаж, та й усе, що потрібно. Особисто я б на таке не погодилася. У такі моменти жінки поводяться неоднозначно, подеколи не підсвідомо…

– А невдалі пологи бувають?

– Назвати їх невдалими не можна, є просто різна тяжкість їх перебігу. Загрозу має сідничне передлежання. Це підстава для стовідсоткового оперативного втручання – кесаревого розтину. Але буває, перший етап пологів проходить ідеально, а на другому виникають проблеми, і тут діяти треба відповідно до ситуації. Що вкотре свідчить про нелегкий і відповідальний труд акушерів. Відрадно, що нині є багато медичних апаратів і засобів, які контролюють стан жінки й дитини. Це нам дуже допомагає. Не те що колись.

– Жінки за характером і вдачею різні. Як у такий значущий момент їх життя підбираєте підхід?

– Відразу важливо емоційно правильно налаштувати жінку, підняти їй настрій, вселити віру, показати, що вона не сама, я поруч, щоб їй допомогти. І спрацьовує.

– І наостанок, що можете сказати тим, хто хоче вибрати професію акушера?

– По-перше, треба постійно вчитися, бо найкращий вчитель – це життя. В училищі чи коледжі не навчають бути терплячим, готовим швидко реагувати. Пам’ятати,  акушерський пост цілодобовий, а це нелегко. Тож хто готовий віддатися цій професії, співчувати породіллі, їм відкриті двері в акушерство. Наша робота націлена на позитивний результат: поява на світ нової людини, а це відповідальність і важка, але дуже радісна праця, завдяки цьому жінки стають мамами.

– Тамаро Василівно, дозвольте від усіх сарненських родин подякувати Вам і всім акушерам за те, що Ви щодня дбайливо тримаєте на руках нове життя! Нехай Ваша робота завжди буде тільки в радість, а будні повняться щастям і достатком.

Залиште коментар

Станьте першим, хто прокоментує!

Повідомити
avatar

wpDiscuz