Агент змін освітньої реформи

Серед читачів «райони» дуже багато цікавих особистостей, бо «Сарненські новини» завжди відкриті для небайдужих читачів і дописувачів, цікавих ідей, сучасних рубрик та оригінальних текстів.

Наше сьогоднішнє рандеву – з гарною жінкою й педагогом, яку батьки називають агентом змін у Клесівській ЗОШ І-ІІ ступенів-ліцеї. Їй пропонували роботу в столичних школах, але вона залишається вірною своїм 27 першокласникам, яких навчає за новим стандартом НУШ.

DSC_2343-1-2
Фото Василя СОСЮКА.

Наталія ТИЩЕНКО народилася й виросла в Чернігові. Її синові – 25, доньці – 19 і вже два рочки онуку. Чоловік Сергій – її надійна опора та підтримка. І ремонт у школі допоможе зробити, й вирізати чи підпиляти щось за потреби. Попри те, що Наталія давно мешкає в Клесові, а у вересні виповниться 25 років, як учителює, щоразу в рідне місто Чернігів їде, ніби додому. Там живуть її хрещена і двоюрідна сестра. Батьки ж проживають у Клесові, куди колись переїхали на роботу.

Мрія Наталії – потрапити на національний EdCamp. Адже вже побувала на регіональному, магістральному, афілійованому, де якраз вивчали тему НУШ. Була в ролі спікера на вчительській сесії, презентувала свою практичну діяльність із дітками. Директорка Клесівської ЗОШ І-ІІ ступенів-ліцею Алла Лазарчук та її заступниця підтримують розвиток своїх учителів і відпускають їх на навчання з легкою душею. Розуміють, для чого це їм потрібно.

До речі, ініціатива EdCamp народилася у 2010 році в США. Американські вчителі та вчительки вирішили створити альтернативний державному спосіб підвищення кваліфікації та професійного розвитку педагогів. З тих пір рух EdCamp поширився у 32 країнах, а однією з перших приєдналася до американської ініціативи Україна. Сьогодні українська спільнота EdCamp — найбільша у світі за межами США (20 тисяч прогресивних педагогів).

Що таке інклюзивна освіта і як запобігати булінгу? Як працювати в умовах стресу? Де шукати гроші на освітні проекти? Тепер учителі можуть отримати відповіді на ці та інші запитання саме на EdCamp Ukraine.

На фото в соціальних мережах побачила Наталію з міністром освіти Лілією Гриневич і поцікавилась історією світлини. Ось що розповіла вчителька:

– Це Київ, школа № 141. Сюрпризом для всіх освітян і справжньою несподіванкою став прихід Лілії Гриневич. Звичайна, дуже приємна жінка, легко відповідає на всі запитання, обізнана у своїй царині і справжня професіоналка. Запитували, чи буде продовжуватись НУШ. Адже часто бувало, починається якийсь експеримент чи реформа, а потім розвалюється. Буде, запевнила пані міністр, і я їй вірю, бо вона віддається роботі більше, ніж ми всі разом узяті. Я критично ставлюсь до людей, а Лілія Гриневич підкупила мене своєю людяністю, простотою, жіночністю.

– Які ідеї привезли з Києва?

– Їх багато, особливо щодо практики з дітьми. Цього разу вразила дитячий, сімейний та аналітичний психолог Катерина Гольцберг фактами про те, як батьки неправильно готують дітей до школи. Є спеціальні тести, які визначають їх готовність. Їх легко перевірити й порадити батькам, коли не варто віддавати дитя навчатися. Скажімо, заради того, щоб потрапити  до вчителя, якого порадили, або хлопчик дуже високий, і йому вже пора, чи він з друзями хоче бути разом, а його відправили в школу раніше на рік. У той же час батьки не зважають на фізіологічні та психологічні особливості малечі.

– Спостерігаючи за Вашою діяльністю, можу зробити висновок, що за системою НУШ Ви стали працювати ще до початку реформи?

– Так. Давно намагалася щось змінити. І коли діти запитували: «Навіщо мені це потрібно?», не завжди знала, що відповісти. Скажімо, на питання на кшталт «Навіщо мені вчити табличку множення, коли в мене є мобільний телефон?» або «Навіщо мені розв’язувати задачу та ще й трьома способами, яка в житті взагалі не знадобиться?». Тоді брала метрову лінійку й усі разом вимірювали площу класної кімнати, коридору. Бачила, що дітям було цікавіше досліджувати, спостерігати й щось робити практично.

– Пані Наталіє, з особистого досвіду знаю, що діти не хочуть слухати вчителя як лектора чи робота, який стоїть перед ними. Їм це просто нецікаво.

– Тепер переважає «кліпове» мислення, те, що швидко змінюється в телефоні. На уроці працювати в одному напрямку можливо максимум 5-7 хвилин, далі треба змінювати діяльність. Для прикладу, щоб вивчити букву «и», їмо лимони, а вчимося читати, стрибаючи по калюжах. Навіть батькам було незрозуміло, навіщо дітям парасольки й чобітки на урок.

– Поясніть і мені, Наталіє Юріївно, навіщо?

– Малюю крейдою на асфальті калюжі зі складами слів, і діти з парасольками в руках і в чобітках стрибають по них. Звісно, автори підручника допомагають із матеріалами, а експертом із мультфільмів виступає навіть мій чоловік. Тепер про лимони. Дівчатка зав’язували хлопчикам очі й годували їх лимонами. Уявіть, як вони вимовляли слово кислий, а я їх просила запам’ятати положення ротика для вимови букви «и». Ось такий легкий і простий спосіб.

– Дуже важко навчати одночасно 27 хлопчиків і дівчаток?

– Складність в іншому – часто не вистачає роздавального матеріалу на всіх. Адже кожен хоче опустити в склянку з солоною водою яйце, аби переконатись, яка вода в морі.

Або, для прикладу, зробила собачку, вирізала рот, приклеїла малюнок на картонну коробку, куди через отвір у роті діти годували тваринку кісточками, з написаними на них їстівними та неїстівними словами. Звісно, кожен хотів хоча б однією їстівною кісточкою погодувати собаку. Одно слово, все, що є життєве, використовую.

– Необхідною технікою в класі забезпечені?

– Батьки придбали телевізор, є і ноутбук, принтер і сканер, але найбільше вдячна за ламінатор. Хоча доводиться купувати плівку за власні кошти, матеріали мають естетичний вигляд. Велику роль відіграють і звичайні цеглинки Lego, які можна використовувати на фізкультурі, математиці, природі. Це дуже великий помічник.

– Отож, якби Вас запитали, що найнеобхідніше для роботи на уроці?…

– Я б відповіла, що це ламінатор і цеглинки Lego. Таблиць і різних матеріалів завжди вистачало, і, чесно кажучи, не люблю використовувати щось повторно. Повірте, дітям нецікаві білочки, лисички, зайчики на відміну від QR-коду, що дозволяє отримати миттєвий доступ до будь-якої інформації з мережі Інтернет за допомогою смартфонів.

– Раніше вчителі майбутніх першокласників не наполягали на тому, аби діти приходили та вміли читати, писати, щоби потім їм не стало нецікаво, коли інші тільки вивчатимуть алфавіт. А тепер?

– Діти приходять із різним рівнем знань. Не обов’язково дитина має бути обдарованою в усіх напрямках. Скажімо, не знає математики, але гарно співає, – відведіть її на вокал у музичну школу. Художню також відкрили в Клесові, яку малеча відвідує. Вихованці радіють, коли їхні малюнки ламіную і розміщую на стіні.

За півроку всі діти навчилися читати й писати. Єдина проблема – письмо. Спершу типова програма мала бути одна, однак стався розкол. Програми вчителям дозволили обрати між двома основними – НУШ-1 і НУШ-2. Ми пішли за підручником НУШ-2 під авторством Р.Б. Шиян. Його автори рекомендують у першому семестрі друковану літеру, а в другому – рукописну. Так і робили – вчилися спочатку друкувати, а от потім зіштовхнулися з проблемою. Діти плутали одну букву з іншою і навіть перестали писати. Тепер рекомендуватиму майбутнім учителям першокласників не вчитися на моїй помилці, а одразу писати рукописну.

– Що дає співпраця з батьками, про яку свідчать коментарі на Вашій сторінці у «Фейсбуці»?

– О, які розумники в мене батьки! Про них можу довго говорити, як про найбільше досягнення. Вони мене підтримують, ми на одній хвилі, це дуже важливо. Раз довірили дитину, то й вірять у те, що роблю і як навчаю. Створили групу, де спілкуємося.

– До речі, вони хвалять і Ваші кулінарні здібності.

– Перебільшують. Справді люблю готувати, й хоча ніколи не пробую, все виходить смачно. Гарним кулінаром була моя бабуся, а тітка взагалі могла з нічого зробити все. Люблю свята, коли треба готувати всього багато, на Великдень випікати кулич, те, що додає святкового настрою. А найсмачніший усе-таки борщ.

– Завершуючи розмову, хочу побажати Вам, Наталіє Юріївно, успіхів у нелегкій вчительській справі. Нехай все вдається якнайкраще. Думаю, ще почуємо про Вас. І дякую за теплу розмову.

Залиште коментар

Станьте першим, хто прокоментує!

Повідомити
avatar

wpDiscuz