Вода – це джерело життя та стихія водночас

Олег Овсійчук очолює Сарненське управління водного господарства з жовтня минулого року, утім, у професійних питаннях почувається як риба у воді, відверто говорить про важливість галузі та не приховує її проблем.

Професійна діяльність Олега Аркадійовича завжди була дотичною до природного середовища. Раніше він працював у лісовому господарстві на посаді головного лісничого Рівненського природного заповідника. Потім – директором КП «Зелений край» Сарненської районної ради, а звідти перейшов за контрактом в Управління водного господарства. Нині там трудяться 160 працівників, які нещодавно відсвяткували професійне свято. Тож про специфіку їхньої роботи, основні завдання й обов’язки запитали в них.

DSC_6654«Наша робота – це виконання завдань, поставлених державою, зокрема агентством водних ресурсів. Серед них забезпечення потреб населення та галузей економіки у воді необхідної кількості й нормативної якості, регулювання, відтворення та охорона водних ресурсів, забезпечення контролю за раціональним використанням водних ресурсів, впровадження заходів щодо запобігання шкідливої дії вод, ліквідації їх наслідків. Окрім того, здійснюємо комплекс організаційно-технічних заходів зі збереження й утримання в робочому стані інженерної інфраструктури державних меліоративних систем і для безаварійного пропуску весняної повені та паводків», – розповів керівник.

Сарненське управління водного господарства здійснює діяльність на територіях двох адміністративних районів. Галузь за останні роки приступила до проведення реформ водного сектора. Остання з них – це перехід до басейнової структури управління за стандартами країн Європейського Союзу, запрацювала в Україні з минулого року. Як наслідок, відповідно до наказу Державного агентства водних ресурсів України від 24 січня 2018 року до Сарненського управління водного господарства приєднали реорганізоване Рокитнівське управління водного господарства. Внаслідок чого при Сарненському УВГ утворили відокремлений підрозділ Рокитнівська експлуатаційна дільниця.

«Вода – це джерело життя та стихія водночас, – каже Олег Овсійчук, наголошуючи на важливості водогосподарської галузі. – От саме зі стихією ми стикнулись 16-17 травня». Практично з перших днів паводка УВГ приступило до контролю, моніторингу ситуації. Працівники постійно брали заміри рівня води на встановлених точках, вивчали динаміку. За отриманими даними, піку він досягнув 25 травня. Нині пік паводку спав, а коли зовсім зійде вода, проведуть обстеження всіх споруд і меліоративних систем, щоб приступити до ліквідації наслідків.

DSC_7780Керівник пояснює, що заздалегідь попередити паводки неможливо, тому головне бути до них готовими:

– Щорічно проводимо обстеження захисних дамб, споруд для виявлення недоліків і ліквідовуємо їх. Зокрема, підсипаємо дамби, ремонтуємо споруди. Але саме цей паводок показав, де слабкі місця. Не було катастрофічної загрози, був другий ступінь готовності – річка вийшла з берегів на заплаву.

Багато залежить від проходження паводку взагалі по басейну. Якщо мала річка впадає в Случ, Случ у Горинь, Горинь у Прип’ять і так далі, утворюючи басейн, то підпір води відбувається з низин. Щоб бачити, як змінюється рівень води, зв’язуємося з колегами нижче за течією, так би мовити, й тоді визначаємо, як у нас йтиме ріст чи спад.

За словами Олега Овсійчука, востаннє так піднімалася вода в 1989-му. А всю систему створювали 40-50 років тому, тож термін її експлуатації фактично закінчився. За цей час відбулося зношення гідротехнічних споруд. На сьогодні є більше 700 км меліоративних каналів, і їх майже всі треба відновлювати. Це значить, що необхідні капітальні ремонти, реконструкції, внесення змін у проекти, які були раніше. Цього вимагає час. Проте, на жаль, зараз галузь не в змозі профінансувати роботи для нормального функціонування всієї системи.

DSC_6660Сама меліоративна мережа поділяється на внутрішньогосподарську й міжгосподарську. Колись це були колгоспна й державна відповідно. Після розпаду СРСР колгоспи передали внутрішньогосподарську мережу сільським радам. «Нині стикаємося з проблемою, що ця система не обслуговується. Колись у колгоспах працювали оглядачі, споруди доглядали, а сільські ради не мають такої структури. Мені здається, така передача була помилковою. Доцільніше було б зробити все в одній власності, збільшивши штат і фінансування», – ділиться думками Олег Овсійчук. Як доказ, наведемо факт: Сарненське управління водного господарства має право проводити обслуговування внутрішньогосподарської мережі згідно з укладеними договорами на платній основі, але поки жодна сільська рада до них не зверталась.

Не залишив без уваги Олег Аркадійович і проблему діаметрально протилежну паводкам, але значно глобальнішу – зневоднення територій. У 1950-80-х роках проводили інтенсивну меліорацію, наслідки якої дають про себе знати зараз. «Тоді ніхто не думав, чи треба річці болото, їх осушували. В нас 17 малих річок, які впадають у Случ, утворюючи її басейн. Вони підживлювались саме від боліт. Річки спрямили, зробили їх більш швидкоплинними, тобто збільшилась інтенсивність збору талих і дощових вод», – розповідає фахівець. Відтак падає рівень ґрунтових вод, міліють канали, «горять» поля. Затримати воду теж неможливо, бо пересохне річка, яка має притік із малих річок і каналів.

DSC_6669
Електромонтер Семен ДЕБЕЛИЙ і машиніст насосної станції Леонід ЛЕОНЧИК.

Знизилась і пропускна спроможність водойм. Під час останніх дощів випало не менше трьох місячних норм за декілька годин на великих територіях. Спочатку набирались малі водойми, болота, канали, а потім вода ринула в річки. «Згадайте, яким було русло Случа колись і скільки пропускало води. З роками утворився піщаний острівець, тоді почав заростати чагарником, а тепер там кущі. Коли вода хлинула, а русло не могло її пропустити в такій кількості, це призвело до підняття рівня».

На думку Олега Овсійчука, зневоднення території – це глобальна проблема не лише України чи Полісся, а всього світу. Зупинити цей процес вже неможливо, але в силах людей переглянути своє ставлення до природи, екології. «Скільки зараз спливає сміття в річках, пластику, пет-пляшок… Забиваються гідроспоруди. Оглядачі їх постійно витягують. Ну невже оглядач – це прибиральник? Прибирати за іншими не його обов’язок. Є структури, які контролюють ці території. Хотілося б бачити їхню роботу частіше на таких об’єктах, і не тільки водних. Усі хочуть, щоб меліоратори та працівники водного господарства зробили все ідеально. Але хоч би яким професіоналом був лікар, якщо пацієнт не купить ліки, він йому не допоможе. Тому потрібна співпраця з сільськими радами, ОМС, місцевими жителями», – наводить приклад.

DSC_6674
Машиніст автомобільного крана Агатолій БЕРЕГОВЕЦЬ.

У Сарненському управлінні водного господарства працюють інженерно-технічні працівники, лінійний персонал, зокрема оглядачі, машиністи насосних станцій, а також робітники. Тут є ремонтно-механічна майстерня, база, де обслуговують техніку, екскаватори, крани, легкові автомобілі, бульдозер. Помітили, що з технікою переважно працюють чоловіки, які віддали УВГ не один трудовий рік, а от в адмінуправлінні більше жінок. Молоді у штаті, на жаль, небагато. Є навіть інженерні вакантні посади. Фахівців не вдається знайти через низький рівень заробітної плати.

DSC_6666
Машиніст екскаватора Петро КРАМАРЧУК.

Через паводок організація зазнала чималих збитків, тож після стабілізації ситуації застали працівників у клопіткому робочому процесі. Техніка, яку використовують тут, виглядала помітно старенькою. Нову вони востаннє отримували 11 років тому. Щовесни працівники знімають насоси на обслуговування. Один із них якраз збирали електромонтер Семен Дебелий, який працює в УВГ п’ять років, і машиніст насосної станції з 14-річним стажем Леонід Леончик із Чемерного. Познайомились також із машиністом автомобільного крана Анатолієм Береговцем. Житель Яринівки досвідчений майстер, який із технікою на ти, адже трудиться тут 29 років. А машиніст екскаватора Петро Крамарчук розповів, що працював на ліквідації наслідків паводку.

Фото Василя СОСЮКА.

Залиште коментар

Станьте першим, хто прокоментує!

Повідомити
avatar

wpDiscuz