Вагомі здобутки юного дослідника

У хороших людей тварини викликають особливий інтерес. У цьому остаточно переконалась після бесіди з добрим і чуйним хлопчиною Назарієм РАДЧУКОМ, який уже два роки поспіль працює над дослідженням у секції «Тваринний світ».

Піддослідні в Назара теж доволі цікаві – перепілки. Саме вони та клопітка праця привели учня 2(6) класу Сарненської гімназії до омріяної перемоги у Всеукраїнському конкурсі «Юний дослідник».

– Усе почалося з того, що мій дідусь Анатолій Михайлович почав вирощувати перепілок. Мені було цікаво за ними спостерігати. В школі почув про конкурс «Юний дослідник» і сказав мамі, що хочу їх досліджувати. Так розпочалась наша робота.

изображение_viber_2019-06-03_11-02-31Перший рік Назар досліджував утримання та розведення перепілок у домашніх умовах. Цій роботі присудили третє місце в районному етапі, а після вдосконалення стала кращою в області. «На всеукраїнському рівні робота, на жаль, відбір не пройшла. Але захищатись поїхав мій друг Марк Подлєгаєв з Костянтинівки, який досліджував мурашок. Із ним потоваришував якраз завдяки конкурсу. Ми з ним нога в ногу йдемо. І він тоді зайняв у Києві перше місце», – розповідає Назар.

«Юний дослідник» має шість етапів. Спочатку на кожному рівні: районному, обласному, всеукраїнському – робота проходить відбірковий заочний тур, а за ним слідує її презентація-виступ дослідником.

Назар Радчук прагнув виступити саме в Києві, тож наступного року ускладнив тему, писав про «Особливості успішної інкубації перепелиних яєць». У Сарнах посів перше місце, а от у Рівному, зізнається, хвилювався. Після того, як захистив роботу, навіть захворів. Але таки здобув перемогу.

На відбірковому етапі в столиці дослідження теж прийняли. Тож хлопець вирушив у Київ: «Там ретельно готувався до останнього етапу, працював над виступом. Але, крім того, з іншими учасниками відвідували різні екскурсії. А наступного дня був захист».

Урочисте нагородження юних дослідників відбулося на третій день. Назар із другом сиділи поруч і, коли оголошували подяки за участь, називаючи імена інших учасників, зітхали з полегшенням, адже це наближало юнаків до перемоги. Зрештою друге місце зайняв Марк, а Назар почув заповітні слова: «Перше місце мандрує до Рівненської області з Назаром Радчуком!».

Усю розмову мама Ольга Анатоліївна скромно доповнювала сина, а виявилось, що вона за сумісництвом науковий керівник цього дослідницького проекту. Жінка працює викладачем початкових класів у Сарнеській СШР № 5 І ступеня. А оскільки бути науковим керівником за умовами конкурсу може будь-хто, то залюбки погодилась изображение_viber_2019-06-03_10-08-01допомогти синові в науковій діяльності. «Він дуже уважно спостерігав, як вилуплювались перепелята, от справді помітно було, що йому цікаво. У першій роботі акцентували на тому, як підростає пташка, як її у квартирних умовах можна утримувати. З моменту вилуплення кожен день важили, вимірювали довжину, порівнювали дані. А на наступний рік обрали таку тему, бо інкубація пройшла, але не всі яйця вилупились, тож це було актуально з’ясувати», – пригадує наставниця Назара.

Узагалі дідусь Назара почав розводити перепілок через велику користь їхніх яєць. Вони виводять радіонукліди з організму. Якщо пити їх, то дуже корисні, не псуються. Крім того, перепілки не хворіють на сальмонельоз через високу температуру тіла, під час якої ця бактерія гине. Не дивно, що на споживання перепелиних яєць уже підсіли знайомі та колеги. Словом, про перепілок ця сім’я знає стільки, що можуть ділитися досвідом. Ольга Анатоліївна пояснює, що це результат спостережень, перечитаних книг й інтернет-ресурсів, спілкування з перепеловодами водночас.

Юний дослідник планує продовжувати наукову роботу, перейшовши в іншу вікову категорію, щоправда, з темою ще не визначився остаточно. Назар також цікавиться географією, грає у футбол, любить проводити час з друзями та за гаджетами. Не виключає, що в майбутньому пов’яже професійну діяльність із ІТ-технологіями або архітектурою.

Хлопець каже, що більше схожий на тата Валерія, бо в них часто сходяться думки й смаки. Але риси характеру перейняв і від мами. У Назара є ще старший брат Ігор, який допомагає з уроками, адже переміг у районній олімпіаді з математики, а раніше й сам досліджував диких кабанів і вівчарок. А менша сестричка Анюта лише починає себе проявляти, хоча вже помітні здібності до малювання.

Кінець травня запам’ятається Назарові Радчуку не лише перемогою в престижному конкурсі, а й здійсненням ще однієї мрії. В нього з’явилась дуже розумна німецька вівчарка Лайма, з якою проводить чимало часу.

Найбільше здобутками Назара перейнялася його бабуся Світлана. Саме вона розповіла про онука, яким пишається, купуючи «районку». Впевнена, це не останній привід для гордості, який дає хлопець своїй родині. Тож бажаємо йому нових досягнень і здійснення мрій.

Фото з сімейного архіву.

Залиште коментар

Станьте першим, хто прокоментує!

Повідомити
avatar

wpDiscuz