Християнин, бізнесмен і дипломат із добрим серцем

Для багатьох Андрій ПЕХОТІН – дуже позитивна людина. На перше місце у своєму житті він ставить сімейні та Біблійні цінності.

Дякує за це, насамперед, дідусеві Федору Васильовичу, який із 90 років понад 30 служив пастором Клесівської церкви. А ще за велику родину, хороший життєвий приклад і науку.

Підприємець і меценат, депутат Клесівської селищної ради, а нині – Клесівської ОТГ, упродовж майже дев’яти років не залишається осторонь подій, що відбуваються в селищі. Список його чеснот ще далеко неповний. Ця неординарна особистість сьогодні мій співрозмовник.

– Я виріс у богомільній родині, де панували відносини з Богом, принциповість, правильне життя, – розповів пан Андрій. – З дитинства відвідував місцеву церкву ХВЄ, а тепер служу в ній дияконом. Дружина викладає в недільній школі, донечка-другокласниця Божена вже співає в хорі й читає вірші. Одно слово, намагаємося бути корисними не тільки церкві, як навчає Слово Боже, «все, що може робити рука твоя, роби».

– Що для Вас означає меценатство?

– Допомагати можна по-різному. Дехто думає, що благодійність можлива, коли є наявний матеріальний ресурс. А можна ж помогти висвітлити чи підняти певну проблему й залучити інших людей до її вирішення. Основна проблема в суспільстві, на мою думку, – байдужість.

Багато можна також зробити, перебуваючи в представницькому органі. Нещодавно в Карпилівській публічній бібліотеці на заході у форматі «жива бібліотека» на теми децентралізації та самоврядування взяли участь в основному працівники бюджетної сфери й старшокласники освітнього закладу. Вони могли обрати собі учасника, з яким хотіли спілкуватися. Мене, скажімо, запитували, як стати депутатом, і що він може зробити.

Особисто до мене часто звертаються люди й цікавляться, чому до них погано ставляться в різноманітних державних структурах замість того, щоб підтримувати. Або просто зганяють злість на відвідувачах. Кажуть, складається враження, ніби вони приходять до посадовців додому, а не на роботу, де вони повинні сумлінно виконувати свої обов’язки. Саме тому й закликаю молодь із добрим серцем і водночас активну, небайдужу, принципову йти в різні рівні влади, не тільки представницької, а й виконавчої, щоб реально допомагати людям.

– Андрію, нещодавно Ви склали «пластову» присягу?

– Ще три року тому загорівся ідеєю створити «пластовий» рух у Клесові. Вивчав його, познайомився з головою окружної «пластової» ради Рівненської округи «Пласту». Юрій Шадий на моє запрошення приїхав у Клесів на нараду з керівництвом ОТГ і відділом освіти, де з ним і презентували рух. Вдячний, що місцева влада підтримала цю ідею. Проблемою стало пошук людини, яка буде керівником. На це пішло півроку, але знайшли. Це – Андрій Романюк, який став позаприсяжним «пластуном» менше ніж за рік.

Нещодавно в урочищі Коплище поблизу Клесова відбувся традиційний «пластовий» табір «Свято весни-2019». Перший на теренах не тільки Клесова, а й Сарненського та Рокитнівського районів.

Стати членом великої «пластової» родини, щоб бути вірним Богові й Україні, – для мене велика честь. Переконаний, що майбутнє країни за «пластунами». До речі, нещодавно Верховна Рада України прийняла Закон України «Про державне визнання і підтримку «Пласту» – Національної скаутської організації України». Цей закон з поміж іншого підтримує понад столітню безперервну традицію «Пласту», який виховав десятки тисяч активних громадян – освітян і науковців, підприємців, лікарів, журналістів, церковних діячів, військових.

– Чим цікавий «Пласт» дітям?

– Усе відбувається у формі військової гри з дотриманням порядку, поваги та дисципліни. Дівчата й хлопці виховуються на принципах християнської моралі та патріотизму. У таборі заборонені шкідливі звички, натомість пропагують спорт і здоровий спосіб життя і здорове харчування, молитву, захист навколишнього середовища. Адже саме в Клесові природа постраждала найбільше через бурштин. А діти, які змалку отримують легкі гроші, згодом через відсутність моралі й алкоголь і наркотики, виховання нищать своє життя. Думав, як це змінити в селищі. Старших уже не переробиш, а дітям ще можна допомогти, хоча сьогодні багатьох не цікавить ні церква, ні різноманітні заходи у школі. А «Пласт» – активний і цікавий, дає можливість рости й отримувати військові звання й нагороди.

– Якщо англійці при зустрічі говорять про погоду, то українці обов’язково не оминуть політику. Андрію, Ви також не зраджуєте свої переконання впродовж багатьох років, залишаючись членом партії «Об’єднання «Самопоміч». Чому саме ця політична сила?

– Насамперед скажу, що закон забороняє іти у вищі органи влади, ніж, скажімо, селищна рада, без партійної приналежності. Це одна з причин. Інша – будучи місцевим депутатом (чи не наймолодшим), ще в першій каденції відчув, як важко самому «воювати», відстоюючи власну позицію. Навіть тоді, коли мова йшла про декомунізацію і головну вулицю Клесова Леніна, що для мене особисто було ганьбою. Зізнаюсь, готувався до виступу, як до семінару в університеті. Однак лише в другій каденції, коли прийшло більше молодих депутатів і створили в селищі ОТГ, за півроку змінили назву не однієї, а понад 10 вулиць. Це один лише маленький приклад, а їх багато.

Зрозумів, що треба працювати командою. Вивчивши ідеологію та філософію партії, що базується на християнських принципах (для мене це важливо), вирішив створити осередок на Сарненщині. Разом із Юрієм Солтисом поїхали на навчальний семінар, після чого зібрали колектив хороших людей-однодумців.

– На останніх виборах президента України були довіреною особою Андрія Садового. Знаю, що Вам навіть рекомендували йти на парламентські вибори у Верховну Раду по мажоритарному округу, чи не так?

– Так, але вибори відбудуться набагато швидше, ніж їх планували. Якщо буде на те Божа воля й люди вирішать, що я гідний представляти їх інтереси, трудитимусь на їхнє благо.

– Андрію, Ви закінчили у Львові…

– Львівський національний університет імені Івана Франка за фахом міжнародні відносини, спеціальність – міжнародне право. Дипломатична консульська служба по міжнародному праву – від МЗС до міжнародних консульських організацій.

У підприємницькій діяльності допомогло те, що після 11 класу відірвався від родини й учився самостійно вирішувати власні проблеми. В університеті брав участь у студентських активних організаціях із молодої дипломатії, студентського самоврядування, де отримав перші навички, які зараз реально використовую. А мій фах точно знадобиться мені у вищих органах влади.

– Андрію, чи маєте вільний час? Як його проводите?

– Люблю читати й рекомендую це іншим, і неважливо, в друкованому чи електронному вигляді. Також люблю поїздки в ліс на велосипеді по гриби чи на рибалку, подорожувати визначними місцями Європи, відвідав багато країн. Довелося деякий час жити в Америці. Чотири місяці минули як сон чи казка. За кордоном вразило мирне, спокійне й безпечне життя. Ми переживаємо за оплату комунальних послуг, забезпечення одягом, їжею, навіть заправку автомобіля, якщо маємо, бо забирає значну частину сімейного бюджету. Одно слово, за все, що забезпечує найнеобхідніші потреби. Американців це не турбує. Натомість пехотін родиназадумуються про те, як розвивати бізнес чи знайти кращу роботу, де навчати дітей. Тому й про політику там не говорять, навіть не завжди знають ім’я мера. От і думаю, чому ми так не живемо? Адже ми нічим не гірші, а добрі й трудолюбиві, гостинні.

У ЗМІ прозвучало, що нам потрібно 50 років, аби досягнути рівня Польщі. Думаю, набагато менше, і в країні відбудуться зміни на краще, коли змінимося насамперед самі.

– Хто Вас підтримує в житті?

– Основна підтримка у всьому – дружина Жанна, дякую Богові, що таку мені послав. А ще велика родина, друзі. Майже щотижня збираємося за обіднім столом чи вечерею. Коли дідусеві виповнилось 90, приїхали рідні з Білорусі, Рівного, не доїхали тільки з Америки, тож чекаємо на них, можливо, влітку. Прикро, що не в усіх сім’ях є така єдність. Наша згуртованість завдяки дідусеві.

– Як підприємець, зараз у населених пунктах району відкриваєте відділення «Нової пошти». Як виникла ця ідея?

– Кожен бізнес виникав із потреби. Розпочинав із будівельного, згодом відкрив у Клесові невеличку кав’ярню без алкоголю, де можна відпочивати з дітьми в приємній атмосфері, дивитись мультфільми. Так і з «Новою поштою». Відділення вже працюють у Клесові, Вирах і Тинному за франшизою. Тобто «Нова пошта», згідно з договором, надає всю свою систему, а підприємець інвестує у відділення: відкриває та веде господарську діяльність за інструкціями та стандартами «Нової пошти». Куратор керує навіть тими людьми, яких я взяв на роботу. Отака співпраця. Одно слово, компанія не витрачає власні фінанси, а лише надає свою інтелектуальну власність.

Невдовзі з’явиться ще декілька відділень у районі, де люди зможуть одержувати й відправляти посилки без обмеження ваги.

– Залишається лише побажати успіхів у всіх справах і починаннях. Дякую за теплу щиру розмову.

Залиште коментар

Станьте першим, хто прокоментує!

Повідомити
avatar

wpDiscuz