Дівчина з ім’ям Перемога

«Каже мама – іди в пед, тато – в «Україну». Не піду я навіть в мед, без культури гину», – співала на сцені Дубнівського коледжу культури тендітна юнка з глибоким пронизуючим голосом, яка довго йшла до цієї сцени та до мрії про улюблену справу.

І ось вона, студентка факультету народного хорового мистецтва Вікторія КАМІНСЬКА, дарує слухачам пісні, все, що дівчина любить і вміє робити найкраще.

Люб-кНародилась Вікторія в маленькому селі Білятичі Любиковицької сільської ради. Тут, серед багатої мальовничої природи та відкритих і таких привітних людей, зростала справжньою зіркою. З посмішкою згадує дитячі роки, коли зібравши бабусь на лаві, ставала на стілець та влаштовувала концерти, виконуючи в основному народні пісні. Воно й не дивно, бо ж виховувалася Вікторія Камінська в спортивно-музичній сім’ї. Всі мамині родичі грали на музичних інструментах: прабабуся Варвара була відмінною скрипалькою, а прадід уміло грав на барабанах. Так і дівчина закохалася в музику на все життя.

Батько Вікторії Петро Камінський знаний у Любиковицькій сільській раді та в районі футболіст. «Де він тільки не грав», – каже донька. Підтримуючи спортивну форму й нині, щороку організовує та проводить у селі турнір із футболу, присвячений пам’яті свого рідного брата Василя Камінського, також талановитого футболіста, життя якого трагічно обірвалось у молодому віці. Її тато працює залізничником і хотів, щоб донька пішла його стежиною, мама ж бачила Вікторію вчителькою або ж медичною сестрою. Словом, батьки хотіли серйознішу професію, співи, вважали, – це просто хобі. Проте недаремно вони назвали її Вікторією. Попри поради рідних, дівчина сміливо та переможно стала на власний шлях, взявши відповідальність за своє майбутнє на себе. Після коледжу, здобула вищу освіту на музично-педагогічному факультеті Рівненського державного гуманітарного університету. Вікторія не приховує, що батьки та коханий хлопець – найближчі люди й єдині порадники, до думки яких прислухається завжди, але приймати рішення звикла сама.

Доля дала Вікторії, окрім величезного таланту, можливість на собі відчути всі потрясіння життя. Тендітну юнку навіть випробувала війна на сході країни. Про цей час тяжко говорити, а ще важче згадувати. Коли вона стояла на сцені й співала або спала під теплою ковдрою, коханий під кулями росіян, часто спраглий і голодний, боронив її сон і спокій. Цю тривожну сторінку вже перегорнуто. Вікторія дочекалася свого солдата живим, і тільки Бог знає, що мусила пережити, яку заплатити ціну.

Любов перемогла розлуку, а віра допомогла досягнути мрії. Вікторія Камінська не просто співачка, вона вже 6 років працює завідуючою клубом у рідному селі. З перших днів на посаді спеціаліст організувала талановитий співочий дитячий колектив «Веселі нотки», який є візитівкою та гордістю Білятич, а концерти Люб 2-кпроходять із аншлагом. Наприклад, на свято села, що припадає на день Весняного Миколи, у приміщенні клубу яблуку ніде було впасти. Жителі сусідніх сіл також завжди раді бачити юних артистів на своїх сценах. «Без культури, як завжди, ні туди і ні сюди, всі ми музиканти – білятицькі таланти!», – лунає звідусіль і дарує посмішки й хороший настрій.

«Веселі нотки» – гордість не лише села, а й керівника колективу. Діти надзвичайно талановиті, а головне надійні та відповідальні. Учні не лише співають, вони із задоволенням беруть участь в акціях «За чисте довкілля».

Щодо мрій і подальших планів, Вікторія каже впевнено: тільки розвиток і процвітання рідного села, яке сильно любить. Прагне зробити все можливе, щоб голос  цього  невеличкого клаптика на карті, що зветься Білятичі, залунав на всю Україну. Хай кожен знає – навіть у маленькому селі живуть люди з великими серцями, які звикли долати труднощі й цінувати життя.

Залиште коментар

Станьте першим, хто прокоментує!

Повідомити
avatar

wpDiscuz