Поліцейські будні: які вони?

4 липня – День Національної поліції України. З нагоди свята можна довго роздумувати про переваги та недоліки професії поліцейського, шукати позитивні зміни чи недопрацювання в реформуванні системи правоохоронних органів, слухати думки її прихильників і критику противників.

Проте цьогоріч «Сарненські новини» обрали інший інформаційний вектор. Ви навіть не уявляєте, скільки зникає зайвих запитань і руйнується стереотипів, якщо хоча б раз спробувати себе в ролі поліцейського, зрозуміти, чим наповнені їхні будні та як усе виглядає зсередини. Саме це й намагались зробити, приєднавшись до патрулювань. Тож поїхали!

DSC_1835На годиннику 19:00, а це значить, що в патрульних «перезмінка». Загалом патрулювання відбувається у дві зміни: з 8 ранку до 20:00 і відповідно з 20:00 до 8 ранку, на кожній із яких працює по чотири екіпажі. Доки один слідкує за порядком у місті, ще два патрулюють на трасі Київ-Ковель-Ягодин у напрямках Волинської та Житомирської областей, ще один екіпаж залишається нести службу на стаціонарному посту. Саме там і почалась наша співпраця з поліцейськими.

До речі, домовитись про спільне патрулювання виявилось напрочуд легко. Здається, Національна поліція, принаймні в Сарнах, стала хорошим підтвердженням народної мудрості: «Як корабель назвеш, так він і попливе». Адже назвавши поліцію «новою», її нарекли на нову систему, інші цінності та принципи роботи, серед яких одним із головних є відкритість.

Робочий день патрульних починається з інструктажу щодо техніки безпеки та правильного поводження зі зброєю. Командир роти № 5 Управління патрульної поліції в Рівненській області ДПП Назар Мулик розповів: «Ми постійно контролюємо здоров’я наших співробітників. Перед виїздом на патрулювання медичний працівник вимірює тиск, обов’язково перевіряє наявність алкогольних або наркотичних речовин і стан у цілому. Це дуже важливо».

DSC_1819Далі – шикування. Старший інспектор роти та командир четвертого відділення Олександр Стельмах провів рознарядку, а контроль за несення служби нарядами поклали на інспектора відділу організації несення служби в місті Сарни  Миколу Антоніча. Останнім обов’язковим елементом перед безпосереднім виконанням службових обов’язків є Державний гімн. До речі, патрульні його не просто слухають, а співають гуртом.

З вигуками «Слава Україні!» «Героям Слава!» поліцейські йдуть отримувати належні засоби безпеки на стаціонарному посту м. Сарни. А далі розпочинається найцікавіше.

Спочатку приєднались до екіпажу, що працював з порушниками швидкісного режиму. В районі кільця на диво спокійно проїжджають автомобілі. Помічаючи поліцейське авто, вони ніби переходять у режим уповільненої зйомки, з якого швидко виходять, минаючи патрульних. Виглядає дещо комічно. Інна Яша, Олексій Субот і Віталій Криловець, які працюють у поліції приблизно два роки, пояснюють, що швидкість руху в цій зоні повинна бути 50 км/год, а максимальна допустима – 70. Інакше – штраф.

DSC_1857«Зараз у нашому розпорядженні є TruCam – пристрій, який фіксує швидкість на відстані й починає автоматичну відеозйомку в разі перевищення», – розповідає Олексій.

За майже годину перебування на шосе вдалось виявити лише одного порушника. Втім робити висновки про добросовісних водіїв досвідчені патрульні не радять. Зазвичай їх трапляється більше. Кажуть, що штрафують не всіх, за мінімального перевищення намагаються попередити автомобілістів бути уважнішими на дорогах.

Доки спостерігали за дорожньою обстановкою, правоохоронці, які патрулюють місто, вже встигли побувати на виклику з приводу шахрайства, що не знайшло підтвердження. Тож, спокусившись на пригоди, пересіли в авто до Олександра Ткачука та Сергія Давидчука. Останній раніше працював у транспортній міліції, тож порівнює: «Насправді є очевидні позитивні зміни всередині системи. За роки, поки існує поліція, вважаю, нам вдалось навести порядок у місті. Пригадую, як на початку було важко, нас не сприймали. Зараз громадяни стали більш свідомими та ввічливими».

На запитання, чи вважають свою роботу важкою, чоловіки віджартовуються: «А в кого вона легка?».

DSC_1813Розмову перериває телефонний дзвінок. Конфлікт: жінка скаржиться на сусіда, який буянить. Екіпаж виїжджає на місце події. Поспілкувались із заявницею, заповнили необхідні документи, а от сусід говорити не захотів, не відчинивши помешкання. У таких випадках інформацію передають дільничному, тож подальше вирішення конфлікту в його компетенції.

Нічого цікавого, подумалось на секунду. «Хочете екшену?, – ніби прочитавши думки запитав один із патрульних. – Краще нехай він залишається у фільмах. А в реальному житті буде все спокійно. Повірте, немає нічого приємного на серйозних викликах, де є потерпілі чи жертви».

Розповідають, що більшість викликів пов’язані з людьми в стані алкогольного сп’яніння, адже тверезі й адекватні люди в змозі вирішити конфлікт самотужки.

-Який ваш особистий рекорд із кількості викликів за зміну?

-Ну от нещодавно було 14.

Сутеніє. Лунає ще один дзвінок. «Невідомий чоловік лежить на одній із вулиць міста», – чути від диспетчера. Виїжджаємо на виклик. Декілька хвилин і ми на місці.

– У Вас є визначений час, за який треба доїхати? – запитуємо.

– Точного немає, просто якомога швидше. Намагаємось вкластись за 5-7 хвилин.

DSC_1813Чоловік лежав під парканом приватного будинку та заважав його мешканцям. Помітно, що у нетверезому стані, та інспектори викликали швидку, щоб виключити чи підтвердити серцеву недостатність, на що вказували певні ознаки, надати необхідну допомогу.

Треба визнати, що це виснажлива робота у фізичному, ментальному й емоційному плані. Бо працювати там, де є проблема, біда, конфлікт – нелегко. Патрулювання журналістів закінчилось опів на першу ночі, тоді як на патрульних уже чекали два виклики, а попереду ж ще ціла ніч…

Тож місто може спокійно спати вночі та функціонувати вдень, адже його охороняють справжні люди своєї справи, які обов’язково допоможуть, якщо ви цього потребуєте. І це перевірено.

Патрулювали Тетяна КОЛЯДИЧ та Ольга СКИБАН.

Залиште коментар

Станьте першим, хто прокоментує!

Повідомити
avatar

wpDiscuz