Ягідна королева

Буває, що зустрівши когось, відчуваєш відразу до нього симпатію. А ще здається, ніби знайшли рідну душу. Коли вперше познайомилася з Іриною в сільськогосподарському обслуговуючому кооперативі «Малинівка», знала, що це не остання наша зустріч.

Ірина Павлова-Мечкало народилася й виросла в с. Осова сусіднього Дубровицького району, але вже давно живе в Сарнах. Довгий час після візиту в «Малинівку» спостерігала за її роботою на світлинах у соціальних мережах. За освітою жінка – працівниця залізничної галузі, але згодом закінчила Єланецький державний аграрний коледж (ЄДАК) за фахом агрономія і 18 років тому змінила професію, про що жодного разу не пошкодувала.

Тепер жодна конференція, семінар чи тренінг фахівців-ягідників не обходяться без участі Ірини. Міжнародні заходи за кордоном оплачують спонсори. Останній візит в Амстердам, Голландію, оплатив Європейський банк розвитку. Її вразили високі технології, до яких нам ще далеко.

У Голландії працюють багато поляків, тож із ними Ірина спілкується бездоганною польською мовою. Вивчала її впродовж 8 років заробітків у Польщі. Просто пощастило з добрими господарями, повідала. Пан Здислав із дружиною реально допомогли її опанувати. А трудилась жінка на збиранні полуниці, малини, де серйозно зацікавилась процесом вирощування ягід.

Звісно, було непросто, але заради своїх трьох дітей, яких піднімає на ноги самотужки, витримала все. Не опустила рук, не зламалася. Перший чоловік помер. Батьків теж давно немає. Коли залишилася без опори, могла розраховувати лише на себе, свою впертість, працю і наполегливість. І зараз оплачує послугу няньки. А під час канікул час від часу бере дітей із собою на роботу. Вони допомагають їй у всьому. Адже в Білорусі веде фермерське господарство «Сонюшко», де вирощують полуницю, малину й картоплю. Підприємство створила з нуля, а результати просто вражають, що не може не радувати Ірину та білорусів. Працівники в минулому військові, але надзвичайно зацікавлені у вирощуванні культур і продажах.

Звісно, агрономи в Білорусі є, але досвід Ірини Павлової-Мечкало заслуговує на повагу. Впродовж 15 років вирощує власну полуницю, була і є директором агропідприємства в Ремчицях. Одно слово, пройшла нелегку школу життя. Але те, що вміє й чому навчилася, переконуюсь, приносить їй задоволення:

– Ірино, Ви є членом Асоціації фермерів України. Хто керує нею?

– Людмила Клебанова, голова правління Всеукраїнської громадської організації «Рада жінок-фермерів України». Маючи першу педагогічну освіту, піднімає престиж організації не тільки в Україні, а й за кордоном. У тяжкі моменти життя саме вона неодноразово підтримала мене, за що їй безмежно вдячна.

iрина_павловаДуже плодотворно трудяться Асоціації жінок-фермерів у Запорізькій, Одеській, Херсонській, Кіровоградській областях. Український проект бізнес-розвитку плодоовочівництва (UHBDP), що фінансує Міністерство міжнародних справ Канади, сприяє підвищенню прибутку через впровадження інноваційних технологій і бізнес-підходів, які забезпечують економію витрат часу та фізичних зусиль, а також є дружніми до навколишнього середовища.

До речі, на Рівненщині організація була однією з найбільших. Скажімо, костопільські фермери стали першою в Україні дослідною станцією Інституту картоплярства  Національної академії аграрних наук України.

– Коли закінчують школу, обирають в основному професію лікаря, вчителя, юриста… Про яку мріяли Ви?

– У п’ятому класі сказала мамі, що хочу бути агрономом, а після закінчення школи хотіла бути вчителем фізкультури. Любила спорт, бігала 9 років, брала участь у районних, обласних і всеукраїнських змаганнях, стала кандидатом у майстри спорту з легкої атлетики. То були голодні 90-і роки минулого століття, коли не платили заробітну плату. Повезла документи для вступу, але в останній день їх не прийняли. У школі вчилася добре, вважаю, прийняла тоді правильне рішення, поступивши в залізничне училище, бо залізничникам у той час платили зарплату.

Мені цікаво те, чим займаюсь зараз. Вирощую розсаду полуниці Frigo, є замовлення на суницю (подібну на ту, що росте в лісі) «Барон Солемахер», її висівають із насіння. Привезла ягоду з Голландії в субстраті, вирощену за технологією без різних хвороб.

– У кооперативі щось використовуєте з того, що бачите за кордоном?

– Якщо це, для прикладу, стосується картоплі, то добрива чи технології вирощування бульб. Щороку в нас роблять аналізи на пестициди, нітрати, немає навіть допустимої норми. А зелень, яку вирощуємо в теплицях, взагалі без нітратів. Є багато біологічних препаратів, не дуже дорогих, але ефективних. З іншого боку, в Україні багато підробок, майже 90 відсотків фунгіцидів та інсектицидів. Це свого роду бізнес. Тому варто орієнтуватися на офіційних дистриб’юторів в Україні або польську продукцію. Звісно, ці препарати не можуть бути дешевими. Тепер навіть і насіння підробляють, фарбують, і це реально дуже велика проблема.

– А чи існує проблема незацікавленості молоді сільським господарством?

– Навпаки, молодь заінтересована. Є багато агрономів після  Національного університету біоресурсів і природокористування України, юнаки з дипломами з відзнакою, але щоб отримати практичні навички й досвід, їдуть за кордон. В Україні хороших агрономів можна перерахувати на пальцях. Вони завжди затребувані на підприємствах ягідників, які тепер виходять на новий рівень розвитку. Є українсько-голландські, українсько-австрійські підприємства, але фахівці мають володіти англійською мовою. Якщо за кордоном знаєш лише одну іноземну, то ти не професіонал, треба знати хоча б дві-три.

– Упродовж довгого часу Ви перебували в Польщі. Можете порівняти цю країну 18 років тому й зараз?

iрина_павлова2– Польща розвивається швидкими темпами. У поляків  і зарплати гідні, й рівень життя зовсім інший. Буваю там кожні два тижні, бо співпрацюю з підприємством, де раніше трудилася як експерт якості саджанців. А досвідом завдячую пану Здиславу, що передав його мені не просто показуючи картинки. Говорив: «Бачиш, сьогодні рослини обробили, подивимось, які вони будуть завтра». Така мудрість дорогого вартує, бо ніхто ніколи так не пояснить. Мені пощастило, що в моєму житті є така людина, до якої можна звернутись у будь який момент, якщо чогось не знаєш. І дуже йому вдячна за це.

– Ірино, Ви також перебуваєте в Асоціації агрономів, і без перебільшення можна сказати, що таких професіоналів-ягідників, як Ви, всього 9 в Україні. І гарно водите машину, мабуть, теж практика?

– Із 16 років кермую. До техніки, чесно кажучи, тягнуло завжди. І водійський стаж – 15 років. Було спочатку авто ВАЗ-2102 «Жигулі», потім ВАЗ-2104, тож звикла спочатку до некомфортних машин. А їздити потрібно часто – у Рівне, Дубно, Білорусь, а маршрутками швидко дістатися туди нереально.

– Ірино, знаю, що ведете здоровий спосіб життя й категорично проти алкоголю. А маєте серед сімейних рецептів фірмові страви, які любите готувати для дітей?

– Так, це червоний борщ і сирна запіканка, й обов’язково шейк із полуниці. До речі, ця ягода підвищує гемоглобін і зміцнює імунітет. За кількістю вітаміну С, якщо порівняти з лимоном, теж виграє полуниця. Хочу застерегти: ніколи не їжте навіть трохи підгнилу ягоду, одразу викидайте. Можна отруїтися бактерією, яка вражає печінку й перебуває там до півроку. Якщо ж економна хазяйка відкидає гнилу частину, а цілу залишає, коли варить варення, не страшно, бо за високої температури ця бактерія гине.

А знаєте, що полуницю можна зберігати 5 днів за охолодження до двох градусів? Це культура збору перших рук. Вона не має ще десь перекладатись. Якщо її декілька разів пересипати, це вже не ягода.

– Яких правил дотримуєтесь у житті?

– Сповідую принцип, якого навчив мене Здислав: «Ніколи не отруюй дітей і людей». І якщо то навіть буде мій заробіток, ніколи на це не піду, бо в мене теж є діти. А головне правило – розраховувати лише на себе. Надзвичайно вдячна своїм дітям за їхню підтримку. Старші завжди доглядали менших, є авторитетом для них. Люблю їх більше за все на світі.

– Ще одне запитання, Ірино. Дехто робить карту бажань за вченням фен-шуй, а потім чекає, що все збудеться. Є мрія, яку хочете здійснити?

– Хочу організувати підприємство з вирощування саджанців трей-плантс в Україні (саджанці з закритою кореневою системою),  але для цього треба тяжко працювати, бо такого ніхто ще не робив. Вони дають сто відсотків урожаю в перший рік посадки. Саме тому й відвідую міжнародні виставки, щоб навчитися. Це незвичайні саджанці. І мрію вивести в Україні  нові сорти.

Залиште коментар

Станьте першим, хто прокоментує!

Повідомити
avatar

wpDiscuz