Ферму збудували з нуля

За інформацією Мінагрополітики, за станом на 24 липня українські аграрії зібрали ранніх зернових і зернобобових культур із площі 7,2 млн га, або 74 відсотки до прогнозу.

Намолочено 26,1 млн тонн зерна нового врожаю. Розрив між сівбою та жнивами, кажуть у відомстві, став мінімальним. Сівба скінчилася на початку червня, а жнива стартували вже в середині місяця. На сьогодні вони набули масового характеру.

А що ж на Сарненщині? За короткою інформацією начальника відділу агропромислового розвитку Сарненської райдержадміністрації Петра Боротюка, за станом на 25 липня сільськогосподарські підприємства району зібрали ранні зернові культури на площі 937 га, що становить 40 відсотків площі, що підлягає до збирання. Намолотили 2179 тонн зерна при середній урожайності 23,2 центнера з га. Найвища середня врожайність у СГПП «Маяк» – 31,2 центнера з га.

DSC_5683Серед низки об’єктивних причин низького врожаю є й цьогорічне підтоплення, що нашкодило не тільки селянам, а й приватним підприємцям, які вирощують зернові. Так, у підприємця Сергія Лаврущенка засіяли 80 га площ, придбали елітне насіння, але урожаєм похвалитися не можуть. Минулого четверга перший день вийшли на поле збирати врожай. А сіяли тритикале, пшеницю, жито (німецьке насіння). На останнє якраз і не нарікає (зібрали гідний урожай) на відміну від грунтів:

– Сьогодні врожай, як і тисячі років тому, може загинути від посух або злив, але тепер погода спричиняє не голодування населення, як колись, а банкрутство фермерів. У нас грунти виснажені, та й без дотацій від держави зробити щось важко. Багато землі перебуває у власності агрохолдингів, які насіння, добрива та комбайни купують гуртом, а отже, недорого, що робить їхню продукцію ще дешевшою. Вони  виплачують людям за гектар, скажімо, 1200 грн, і селяни задоволені. Адже не в кожного вистачає грошей на насіння, добрива, трактор. Тож селяни краще продати землю, ніж вкладати в неї силу та гроші.

Хочемо зробити аналіз зразків грунту, повністю дослідити їх, щоб дізнатися, для чого вони підходять найбільше й що там можна сіяти чи садити. Потрібно дотримуватись сівозміни, але не завжди виходить, як хочеш, з низки різних причин. І вгадати, де сіяти через примхи погоди – на горбах чи низах. На перших треба обов’язково давати повноцінне підживлення, щоб зібрати гарний урожай.

Серед мінеральних добрив багато фальсифікату, це вже переконались. Білоруські дорожчі, але якісніші. Скажімо, карбамід (сечовина)  – універсальне азотне добриво, яке підходить як для овочевих культур, так і для ягідних, плодових і квіткових, і може бути використано на будь-яких типах грунтів.

Серйозний прорахунок допускають садівники та городники, які розкидають гранули сечовини навесні в саду й на городі просто на нерозталий ще сніг або вносять під час дощу (також шляхом розкидання по поверхні грунту). При такому способі велика частина азоту, що міститься в сечовині, або випарується, або вимиється в глибші, недоступні корінню шари грунту.

– А можна якось перевірити на практиці той самий карбамід, чи він є якісним?

– Якщо покладете щіпку добірного за півметра від води, одразу починає «шипіти», вбираючи в себе воду, а недоброякісний навіть під дощем залишиться лежати каменем.

– Сергію Олександровичу, а з якою метою з самого початку організували фермерське господарство «Святобор «Л»?

– Чесно? Для того, щоб врятувати ремонтно-механічний завод «Мостобуд». Поблизу було багато трави, тож закупили овець, потім придбали декілька корів, згодом 50 свиней. На охорону за три роки потратив 15 тисяч доларів, але виявилось, що це нікому не потрібно. Сьогодні цехи повністю розбирають і ріжуть.

DSC_5674-к
Фото Василя СОСЮКА.

Потім із нуля збудували ферму між Маслопущею та Ремчицями. Як з’ясували, цю ділянку землі у 1948 році мій дідусь, який був головою колгоспу в Ремчицях у 50-х роках ХХ ст., продав під будівництво п. Тіткову (тоді Тітко). Про це свідчать документи, які зберегла бабуся.

– Це ж треба, через стільки років… Майже детективна історія. Коли почалася війна, саме продукцію «Святобор «Л» постачали нашим бійцям?

– Так, сало, м’ясо, робили мацики.

– Ви теж за земельні паї розраховуєтесь із людьми зерном?

– Звісно. У нас на фермі відбувається замкнутий процес. Зерно посіяли, зібрали для відгодівлі тварин, а потім м’ясо (без преміксів) реалізовуємо в торговельній мережі через магазин «Домашнє м’ясо». Ще є 200 овець, 15 корів, 100 свиней, 50 кіз. Хоча прибутку, як такого, теж немає.

– Сергію Олександровичу, маєте свою техніку для збору врожаю?

– Тут хочу дуже подякувати директору ДПТНЗ «Сарненський професійний аграрний ліцей» Миколі Морозюку за допомогу сільськогосподарською технікою від моменту оранки й до збору врожаю. Чесно кажучи, зігнулися б без працівників ліцею. Прикро, що їхня техніка дуже стара. Було б добре, аби для навчання спеціалістів, яких так потребує Україна, держава забезпечувала професійні заклади потрібними машинами, комбайнами, нехай і найновішого зразка. Це була б велика підмога навіть для району.

– А що це за історія з коровою, яку переповідають у Тріскинях? Розкажіть, будь ласка.

– Була в нашому господарстві елітна корова на ім’я Роза. Ручна, як собака, вибачте за порівняння. Дуже любить ласку. За день давала 15 літрів молока. Не піднялася б ні в кого рука, щоб зарізати її на м’ясо. А в Тріскинях одна сім’я, що виховувала семеро дітей, втратила годувальника, і дружина народила восьму дитину. Тож вирішили тварину віддати цій родині.

– Сергію Олександровичу, не можу не запитати, Ви були одним із претендентів серед кандидатів у депутати Верховної Ради України. Вибори закінчились, які відчуття і настрій?

– І мій, і настрій команди чудовий. Підприємці заявили про себе в особі Сергія Лаврущенка, не вкладаючи мільйонів. На авторитеті взяли непогане місце. Перед виборами підприємці, члени Спілки, ще більше один одного пізнали, працювали, як одна родина. Хоча рішення про те, що балотуватимусь у народні депутати, прийняли спонтанно, в останній день, можна сказати. Командою довели впродовж останніх п’яти років, що не тільки перед виборами потрібно робити добрі справи. Якщо говорити військовою мовою, побачили всю зброю, яку застосували проти нас. А особисто для мене це був як пробний постріл. Від імені Спілки підприємців Сарненщини хочу подякувати всім друзям, містянам і навіть тим, хто підтримував команду опонента. Одно слово, що представники Спілки планували – все збулося.

Залиште коментар

Станьте першим, хто прокоментує!

Повідомити
avatar

wpDiscuz