Лісівники Сарненського лісгоспу інвестують у майбутнє

Буває, їдеш маршруткою в Рівне, а обабіч дороги через вікно видніються зрізані ділянки лісу, й мимоволі чуєш коментарі на кшталт: «Бачите, скоро нічого не залишиться».

Сьогодні люди найкраще сприймають усяку негативну картинку, саме картинку. Бо будь-який зруб, каже директор ДП «Сарненський лісгосп» Олег ЛЕХКОБИТ, це всього-на-всього насадження, яке досягло віку стиглості:

–  Чомусь, коли лісівники зрубують стиглі насадження, це сприймається негативно. Хоча те ж саме можна сказати про посіви жита, пшениці, які достигають і треба збирати врожай. А уявіть ситуацію, коли обабіч тих самих автомобільних шляхів лісові насадження переростуть, всихатимуть і падатимуть на дорогу. Що тоді скажуть про лісівників та їхню роботу фахівці? А нащадки запитають: «Як це ви господарювали, що довели ліс до такого стану?»

DSC_6347Є й інший бік проблеми. Хотілося б, щоб ті ж люди, які спостерігають зруби понад дорогою, приїхали на це місце через 3-5 чи 10 років і побачили, які там ростимуть насадження. Мало хто знає, скільки праці вкладають лісівники в їх вирощування до досягнення ними віку стиглості, а це 60-80 років. Починаємо зі збору шишок, які переробляємо, висіваємо насіння в короби або розсадники, доглядаємо, висаджуємо саджанці на лісокультурну площу. Потім до 5-6-річного віку доглядаємо їх, механізовано або, зазвичай, вручну. Далі проводимо низку лісогосподарських заходів, які є затратними.  Це освітлення, прочищення, проріджування. Одно слово, до 40 років проводимо до 20 затратних заходів, від яких не отримуємо ніякого прибутку.

Насправді, що стосується негативних статей про лісівників у ЗМІ чи інтернеті, хотілося б, аби люди  робили висновки тільки за тими справах, які вони дійсно роблять лісівники. Більшість підприємств усі зруби на сто відсотків заліснюють молодими насадженнями. Навіть свіжі весняні, попри те, що на рік їх можемо лишати. На сьогодні це лісові культури, посадка або посів лісу та сприяння природному поновленню.

– Недавно на базі Костянтинівського лісництва спеціалісти ДП «Сарненський лісгосп» провели виїзний семінар, що показували?

– Лісівники ознайомились із роботою базового лісового розсадника. В ході професійної дискусії увагу зосередили на вирощуванні посадкового матеріалу в контрольованому середовищі – теплицях і коробах. Обговорили специфіку агротехніки та цьогорічні проблеми, вирощування сіянців сосни звичайної. Особливої уваги заслуговує досвід вирощування сіянців вільхи чорної та дуба черещатого в коробах.

Хотіли показати якраз найефективніші способи лісовідновлення у своєму господарстві, різні його методи та способи ведення лісового господарства, які, вважаємо, є дійовими й економічно, і з лісівничої точки зору. Залишаємо під природне поновлення, коли ті чи інші причини, скажімо, підтоплення, не могли провести посадку, але бачимо, що якісно проходить природне відновлення по головній породі. Відповідно реагуємо й із року в рік проводимо механізовані догляди, щоб виростити соснові насадження з мінімальними затратами, що є біологічно стійкішими.

– А який метод найзатратніший?

DSC_6333– Створення лісових культур, коли садимо ліс. Якщо порівняти з природнім, то, як порахували наші спеціалісти, до 6-річного віку маємо 6 тис грн економії з одного гектара. Ніби, здається, й небагато, але в межах 300-350 гектарів це понад 2 млн грн.

На семінарі показали й методи застосування гербіцидів. Попри те, що вони дорогі, але за 5 років окупляться й так само дають економічний ефект. Економимо на проведенні доглядів. У перший рік робимо обприскування суцільної дії перед підготовкою грунту, а в наступні три взагалі не проводимо механізований догляд, тобто економимо, за нашими розцінками, 2200 гривень на рік. Використовуємо гербіциди,  що відповідають європейським стандартам і дозволені в лісовому господарстві та міжнародними організаціями, які проводять сертифікацію лісів.

– Щось придумали проти жука-короїда?

– Цьогоріч у насадженнях не спостерігаємо такої масовості жука-короїда. Через вологість й опади.

– Дрова здешевіли, чи є проблема з реалізацією низькотоварної деревини?

– Так, і це дуже болюче питання для мене, як керівника, і моїх працівників. Сьогодні навіть наші комбінати й внутрішні деревообробники не в змозі через брак потужностей переробити всю низькотоварну продукцію. А ще є залишки дров’яної деревини, що накопичується, за яку вже сплатили податки, понесли затрати на заготівлю, бо мусимо, як уже говорив, прибирати насадження, що всихають. Деревина в лісі, її немає куди збувати. Коли був експорт, була здорова конкуренція, була й відповідна вартість.

– А які ще способи чи методи бачите, аби вийти з цієї ситуації? Маю на увазі реалізацію низькосортної деревини?

– Це не тільки наша проблема. Насамперед, відкриття експорту. Підприємствам необхідно довести завдання відповідно до потреб певних деревопереробних виробництв, адже в зоні діяльності кожного лісгоспу, та й за межами є такі. Потрібно наших внутрішніх деревообробників забезпечити певною кількістю сировини, це ж неважко. А решту продавати на торгах чи експортувати. Тобто, у першу чергу забезпечити внутрішній ринок, а залишок реалізувати на власний розсуд з економічною вигодою для лісгоспу. Ось такий бачу вихід, але це повинно вирішуватись на рівні держави.

– Мешканці Сновидовичів на Рокитнівщині висловилися проти того, щоб на території їхньої сільської ради працювали чадні діжки, з допомогою яких виготовляють деревне вугілля, бо хочуть жити в екологічно чистому середовищі. У нас після оголошення в «Сарненських новинах» про намір отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин з цього виду діяльності в Ясногірці жодного звернення в райдержадміністрацію не надійшло, тобто всі погоджуються.

– Спостерігаємо резонанс і суспільну критику на ці процеси. Для деревного вугілля переробляють більше твердолистяну деревину, ставку на хвойні дрова  роблять меншу. Якщо діжки встановлені відповідно до всіх нормативів, на певній відстані від населеного пункту, то шкоди вони не завдають.


Від надходження шишок до виходу насіння

Разом із директором Сарненського лісгоспу Олегом Лехкобитом побували в Страшівському лісництві. Дорогою розмовляємо мову про наболіле. Скажімо, в сусідній Білорусі лісничий сам може прийняти рішення щодо призначення хворого насадження в межах одного гектара в рубку по стану, у нас же для цього треба залучити цілу низку служб, аби зібрати всі дозвільні підписи, а письмова тяганина забирає майже два місяці. У тій же Білорусі кошти за попенну плату підприємство використовує на відновлення, охорону чи захист лісу, інші лісогосподарські заходи, ми ж усе перераховуємо в бюджет, а це немало. Тільки за 2018 рік сплатили попенної плати в сумі 8 млн грн. А за 6 місяців 2019-го підприємство заплатило різноманітних податків 35 млн грн.

DSC_6330Грунтовою дорогою дістались до ділянки природного поновлення у 96 кварталі Страшівського лісництва, де ростуть молоді сосонки. Дорога, якою їхали, навіть краща за ті, що ведуть до деяких населених пунктів. 60 кілометрів таких доріг проклали працівники Сарненського лісгоспу у ліс. Поцікавилась у керівника, як можна відрізнити природне поновлення від лісових культур:

– Лісові культури, зазвичай, одновікові й однієї висоти, а природного поновлення – різні за висотою. Адже одна насінина впала цього року, друга – через рік… Крім того, лісові культури видно по рядах посадки.

Із Страшівського переїжджаємо в Костянтинівське лісництво. Тут лісгосп вирощує посадковий матеріал. Спочатку виникла ідея сконцентрувати цей процес в одному місці, розповідає Олег Лехкобит, а потім до цього долучили переробку насіння шишок й отримання насіння. Одно слово, в одному місці добуваємо насіння, переробляємо, висіваємо, вирощуємо, коли приходить час весняної посадки, викопуємо, обробляємо кореневу систему необхідними препаратами, поміщаємо в ящики і, за потреби, доставляємо в кожне лісництво безпосередньо на лісокультурну площу. Тобто, контролюємо повністю процес вирощування та обробки», – зазначає керівник.

Під час семінару сарненські лісівники демонстрували економічний ефект від застосування якраз коробів і теплиць. Вихід сіянців сосни з одиниці площі майже в 10 разів перевищує вихід при використанні тимчасових лісових розсадників. Залишається доробити декілька коробів і Костянтинівське лісництво забезпечить усі 8 лісництв хорошим стандартним посадковим матеріалом. А в спеціалізованому торговому павільйоні «Лісовичок» чи на майданчику біля нього кожен може придбати декоративні й інші насадження, які до вподоби. Цьогоріч на одній із шкілок застосували крапельний полив до кожної рослини, що також полегшує нелегку людську працю.

Олег Лехкобит разом із помічником лісничого  Костянтинівського лісництва Миколою Семеновичем показав нещодавно введені в експлуатацію лісонасіннєвий комплекс, що включає в себе сучасну шишкосушарку, яких в Україні налічується не більше десятка та холодильну камеру для зберігання лісового насіння. Пояснюють весь процес, що відбувається в шишкосушарці, від надходження шишок до виходу насіння, яке зберігається в холодильній камері. Послуги з його зберігання надають восьми лісгоспам північних районів, адже потужність камери дозволяє це зробити. Створені всі умови й для обслуговуючого персоналу.

DSC_6355– Олеже Володимировичу, коли підприємство відпрацює таке обладнання?

– Це якраз той випадок, коли результати роботи цього устаткування побачимо в майбутньому. Лісівники Сарненського лісгоспу вкладають гроші не тільки в ті проєкти, що відразу, вже завтра приносять прибуток, а інвестують у майбутнє.

– Зроблено чимало, але ж це не межа, правда?

– Проєктів дуже багато. Беремо приклад з європейських колег, які використовують механізовану працю на лісозаготівлях і вирощуванні посадкового матеріалу.

У наш час усі плани залежать від фінансового стану підприємства, що бажає бути кращим. А це напряму залежить від цін на сировину, які падають, що у свою чергу призводить до падіння чистого прибутку. Не секрет, що знижується й заробітна плата. Згуртованість колективу в цей період і розуміння ситуації, що склалася, дозволить подолати труднощі. І найголовніше в цій справі – люди, які не опускають рук при невдачах, за що їм вдячний.

Поверталися в редакцію в гарному настрої. Звичайна прогулянка серед лісу дозволила знизити стрес. Пригадала давню істину, що людина, яка прийшла на землю, повинна побудувати дім, виростити сина чи доньку, посадити дерево. Працівники Сарненського лісгоспу посадили й виростили не одне деревце, а тисячі тисяч. Серед них і директор підприємства Олег Лехкобит.  Пройшовши шлях від  майстра лісу, лісничого, головного лісничого до керівника, добре знає лісову справу та вболіває за неї. А разом із дружиною виховують трьох синів (старшому – 11, а найменшому – рік), які дуже потребують батьківської уваги та піклування. Адже час, проведений разом із родиною, найбільше запам’ятовується. А тоді й робота спориться.

Фото Василя СОСЮКА.

Залиште коментар

Станьте першим, хто прокоментує!

Повідомити
avatar

wpDiscuz