Має бджолу в голові та серці

Володимир ЛЕЩИК належить до молодого покоління пасічників, проте досить успішного й продукуючого. Адже старанно переймає безцінний досвід старших бджолярів, які сповідують традиційну культуру бджільництва, та вносить новаторство в розбудову сучасного пасічництва.

Володимир Васильович народився в смт Степань, свого часу закінчив Рівненське ПТУ № 1. Згодом працював в обласному центрі на заводі «Газотрон» фрезерувальником, пізніше – на Рівненському домобудівному комбінаті. Деякий час трудився в місцевому колгоспі ім. Леніна, а з 1997 року – на пенсії за станом здоров’я.

IMG_20190808_161640
Фото автора.

П’ять років тому захопився пасічництвом, і з того часу життя бджіл хвилює його повсякчас. Перечитав багато літератури, й донині радиться зі знаними в краї пасічниками – Степаном Лазарчуком, Яковом Ширком, Миколою Лазарчуком, Василем Чуприною. А найбільше колегує і переймає традиційні методи бджільництва від Володимира Пінчука. Також практикує поєднання догляду за комахами та їх розмноження в умовах нинішніх екологічних обставин. Цього року чоловік пройшов п’ятимісячні «Курси вихідного дня для пасічників» у Київському коледжі природоресурсів, де викладачами були професори, які мають більше тридцяти років стажу в пасічництві. Дуже цікаві були практичні заняття, на які спеціально виїжджали в поля, та семінарські лекції, з яких вдалося почерпнути дуже багато корисної інформації.

Володимир Лещик нині є членом Всеукраїнського об’єднання «Бджолярський круг», заснованого 2003 року групою бджолярів, аби відродити давні традиції українського пасічництва. А очолює його відомий пасічник – дід Василь. «Бджолярський круг» – це своєрідна община з козацьким устроєм, де представники кожної області мають свої хоругви, булави, отаманів, рядових козаків… Учасники збираються «на круг» на різні тематичні семінари: «Технології пасічникування», «Хвороби бджіл», «Продукти бджільництва і медоваріння», «Апітерапія» та інші, які проводять провідні вчені-пасічники, бджолині ветеринари, апітерапевти, юристи. Також завдання цих зібрань – донести людям, що не тільки мед має користь, а й продукти бджільництва: пилок, перга, маточне молоко, прополіс, бджолиний віск.

– Нині, – говорить Володимир Васильович, – люди, які хочуть мати одразу багато меду без надлишкових затрат, закуповують несанкційну бджолу породи бакфаст, яка мутує з місцевою популяцією – поліською та середньоруською. Це невдовзі може призвести до зникнення наших бджіл, які споконвіку водилися в краї. Окрім того, бджола бакфаст із часом стає агресивною і жалить усе живе – курей, собак, корів…

У Степанській ОТГ Володимир Лещик ініціюватиме створення Спілки бджолярів Степаня, а згодом, як дослухаються, і району. Це потрібно для того, аби мати реєстраційні номери пасік, які будуть внесені в бази даних місцевих агрофірм, і перед тим, як посіви оброблятимуть хімікатами, адміністрація таких господарств буде зобов’язана попередити пасічників про можливу небезпеку. А бджолярі, у свою чергу, не випускатимуть комах на поля протягом певного періоду, аби запобігти їхньому мору.

Володимир Лещик пасічник хоч із невеликим стажем, проте має бджолу в голові та серці, адже цікавиться бджільництвом повсякчас і повсюди, обладнав у господі спеціальну столярню, аби самому майструвати вулики. Майже щодня долає 15-16 км на пасіку, що на хуторі біля с. Труди, в один бік і стільки ж назад. Там доглядає за тридцятьма бджолосім’ями, яких леліє, наче рідних дітей.

Залиште коментар

Станьте першим, хто прокоментує!

Повідомити
avatar

wpDiscuz