Цілющий мед чемпіона-пасічника!

Володимир ПІНЧУК зі Степаня відомий спортсмен не тільки в районі, області, а й в Україні та за її межами, адже за своє життя безліч разів підіймався на п’єдестал пошани з гирьового спорту.

А скільки талановитих гирьовиків виховав, відкрив для них спортивні можливості, орієнтири. Жоден тренер у нашому районі не зможе похизуватися такими результатами, як Володимир Сергійович. А вони – вагомі, бо ж двоє його вихованців свого часу стали чемпіонами світу з гирьового спорту!

Та сьогодні мова піде про зовсім інше, про те, що полонило душу спортсмена вже десятки років тому, про те, без чого не уявляє своє життя в тихому Поліському краї. Бджільництво. Саме воно напуває щоденну сутність чоловіка, єднає з природою та медовими фарбами відображається в його світосприйнятті.

Після закінчення місцевої восьмирічної школи подав документи в Мирогощанський аграрний коледж. Згодом у Волгоградській області Росії проходив строкову службу, а після демобілізації за направленням трудову діяльність розпочав на посаді агронома в с. Деражне Костопільського району. Пізніше погодився на працевлаштування в охоронну роту Рівненської АЕС. Доки готував відповідні документи, пройшло багато часу, а тоді не бути працевлаштованим більше місяця не дозволялося владними структурами. Саме в ту пору в Степанському колгоспі ім. Леніна звільнилася посада інструктора зі спорту. Володимир Пінчук радо прийняв пропозицію трудитися в рідному селищі, позаяк любив спорт від народження. Одразу облаштували підвал у колгоспній конторі під спортивну залу, в якій і розпочали перші тренування з гирьового спорту. А через роки звідти вийшло безліч чемпіонів, області, України та два – світу!

У перервах між спортивною діяльністю цікавився бджільництвом, а з 1989-го до 1991 року був помічником місцевого колгоспного пасічника Петра Лазарчука. Згодом Володимир Пінчук став завідувати колгоспним бджоляником й отримав у своє розпорядження теж одного помічника. На той час пасіка нараховувала 70 бджолосімей. За декілька років вдалося збільшити кількість вуликів до 100.

У кінці 90-х років минулого століття колективні господарства одне за одним припиняли своє існування, така ж доля спіткала і Степанське. Аби бджолосім’ї не лишилися на поталу долі, Володимир Сергійович узяв їх в оренду. Таким чином зберіг від занепаду-розпаду вже колишню пасіку. З тих пір пройшло двадцять років, а бджоляр-спортсмен частенько поспішає до комах, аби поклопотатися про них. Особливо тягне до смугастих, коли приходять вихідні. Любить проводити час саме в лісовому масиві за Степанем, де розташований бджоляник. Нині доглядає 40 вуликів. «Цього року, – ділиться Володимир Сергійович, – меду зовсім негусто, а все через погодні умови, затяжні травневі дощі. Рідко коли буває, що в травні потрібно годувати комах, а нинішнього року це доводилося робити. Всього один раз викачував мед. Нині починає квітувати верес, то, можливо, солодкого продукту трохи прибуде», – додав співрозмовник.

А взагалі, за словами Володимира Пінчука, медовий рік буває раз на 5-7 сезонів. Проте на столі в чоловіка цілорічно є цілющі медові продукти. Часто бере їх із собою на змагання. Щоразу ділиться із вихованцями, особливо після того, як виступлять, аби швидше відновили сили. До того ж, лісовий мед дуже корисний, адже зібраний із багатьох (більше десяти) видів верболозу, лісової малини, чорниці, крушини.

Проте є й інший бік медалі. Нарікає знаний пасічник на те, що останнім часом земельні угіддя довкола Степаня орендують під засів різних сільськогосподарських культур, які обробляють отрутохімікатами. Є різні люди, деякі з них телефонують у селищну раду й попереджають про обробку поля, а інші – вносять нишком. Минулого року через це у Володимира Пінчука загинуло багато робочих бджіл, а щоб виростити сильну комаху, яка максимально ефективно працюватиме в полі, потрібно від п’яти до семи років. Також довкола вирощують соняшник, але він є різних сортів. Один вид медує, а інший – ні. У пошуках нектару бджола змушена долати багато кілометрів, щоразу сідаючи на пустоцвіт соняшника.

Проте Володимир Пінчук запевняє, що медівництво останніми роками значно прогресує, з’являються молоді перспективні пасічники, а ринки Європи все частіше воліють скуповувати мед із України, бо він унікальний, особливо якщо це лісовий натуральний, як у Володимира Пінчука.

Залиште коментар

Станьте першим, хто прокоментує!

Повідомити
avatar

wpDiscuz